З’ясувати це допоміг найточніший комплекс спостережень, вимірювань і аналізу, які провели вчені з Інституту позаземної фізики імені Макса Планка за допомогою ESO VLT (Дуже великого телескопа – Very Large Telescope). Дослідження тривало понад 30 років.
Більшість зірок і планет має некругові орбіти, і тому, рухаючись по цих орбітах, виявляються то ближче до центрального об’єкта, то далі від нього.
Об’єктом даного дослідження була зірка S2, яка обертається навколо надмасивної чорної діри Стрілець A *, що знаходиться в центрі Чумацького Шляху.
Орбіта зірки S2 прецесіє, а це означає, що положення точки її найменшого видалення від надмасивної чорної діри з кожним оборотом змінюється – кожен наступний виток орбіти повертається стосовно попереднього на певний кут, і всі ці витки утворюють щось на кшталт розетки. Загальна теорія відносності точно пророкує, наскільки зсувається орбіта, і останні вимірювання, виконані авторами даної роботи, в точності відповідають цій теорії. Цей ефект, відомий як прецесія Шварцшильда, ніколи раніше не вимірювався для зірки поблизу надмасивної чорної діри.
Дізнатися більше: https://www.eso.org/public/ukraine/news/eso2006/?lang